НАВЧАЄМО ДИТИНУ, ФОРМУЮЧИ ІНТЕРЕС ДО МАТЕМАТИКИ

Н. І. Калашник, с. Новоекономічне,

Червоноармійський р-н, Донецька обл.

Що найцінніше для людини? «Здоров’я» — не  замислюючись,  скаже  кожен,  але  хочеться додати  ще:  «Думка».  Наскільки  дивовижна, задумлива,  всесильна  наука  математика  й  її математична  думка!  Ось  чому  провідною  ідеєю в  педагогічній  і  математичній  практиці  учителів  має  стати  необхідність  максимально  розкрити  перед  дитиною  спектр  застосувань  математичних  знань.  А для  цього,  передусім,  їх треба  накопичити  за  допомогою  різних  форм і методів.

Учитель  може  провести  блискучий  урок, та його результативність для конкретного учня може  дорівнювати  нулю.  Тому  вкрай  важливо вміти поставити себе на місці цього учня, уявити  собі  його  діяльність  на  уроці  і ставлення  до нього  впродовж  усього  його  навчання  в школі. Адже  навчання  відбувається  повільно  і цілком залежить  від  впливу  на  учня  як  загальної  сукупності  уроків,  так  і форм  і методів  кожного уроку зокрема. Спостереження свідчать, що на значній частині уроків учень не працює активно, у нього просто немає роботи. І якщо проаналізувати  причини  успіху  найкращих  учителів, то  виявиться,  що  в  усіх  випадках  їм  вдалося створити умови, за яких учні вимушені активно,  творчо  працювати  на  уроці  і вдома.

З цією метою вчителі проводять разом з традиційними  уроками  нетрадиційні,  або  уроки  із застосуванням  інтерактивних  технологій:

1) подорож  до  Країни  знань;

2) групова  робота  під  час  розв’язування  завдань;

3) робота  в парах;

4) самостійна  робота  з використанням  аналогій,  порівнянь;

5) використання  проблемних  ситуацій;

6) викладення  матеріалу  блоками;

7) програмоване  опитування;

8) громадський  огляд  знань;

9) урок  КВК;

10) урок  мозкової  атаки;

11) уроки-казки;

12) уроки-кросворди;

13) уроки-лабіринти;

14) інтегровані  уроки  та  ін.

Щоб  успішно  навчати  учня,  необхідно  спочатку вивчити особливості його психічного розвитку,  а також  особливості  його  пізнавальних психічних  процесів:  уваги,  пам’яті,  мислення, здібностей.  Зробити  це,  обмежуючись  тільки спогляданням  учня,  неможливо.

Саме  так  доцільно  починати  навчання  математики  в п’ятому  класі.  Чи  вміє  учень  слухати?  Який  вид  пам’яті  в нього  переважає?

Чи  сформовані  позитивні  мотиви  навчання?  Відповіді  на  ці  та  багато  інших  питань, пов’язаних  з особливостями  пізнавальних  психічних процесів кожного конкретного учня, визначають  такі  форми  і методи  роботи  на  уроці і  в  позаурочний  час,  які  сприяють  розвитку позитивних  рис  особистості.

Ці  дослідження  узгоджуються  зі  змістом навчального  матеріалу,  вимогами  програми з  математики.  Відомо,  що  навчання  є  успішним,  якщо  воно  цікаве  дитині.  Тому,  розпочинаючи дослідження, треба ставити перед собою мету викликати в учнів інтерес до математики, до  результатів  навчальної  діяльності.

Одне з головних загальноосвітніх умінь, які має опанувати учень, є вміння слухати. Одним зі  способів  вивчення  цього  аспекту  психічної діяльності  дитини  можуть  бути  математичні диктанти  (це,  як  правило,  тексти  з  доповненнями). Тему диктанту і його тривалість визначає  вчитель.  Тут  він  може  проконтролювати, як  учень  слухає  і вміє  чути,  наскільки  в нього сформована  увага.

Також учитель пропонує учневі уважно вислухати  завдання,  яке  повторює  тільки  один раз  (у  таблиці  багатоцифрових  чисел  викреслити  цифри  0,  1,  3)  і  виконати  його  за  4–5 хвилин.  При  цьому  контролюється  розуміння учнями  умови  і  якість  виконання  завдання. Якщо  учень  виконав  за  цей  час  приблизно 80 %  роботи,  у нього  добре  розвинена  увага.

Увага  безпосередньо  пов’язана  з функцією контролю.  Можна  запропонувати  учням 30 вправ  на  виконання  однокрокових  дій  з одно-,  двоцифровими  числами  (у  деяких  результат  дії  відомий),  за  певний  час  знайти  якнайбільше  припущених  помилок  (3–4  хвилини, близько 75–80 % помилок). Цей вид роботи дає інформацію  про  сформованість  в  учнів  умінь і  самоконтролю.  Він  є  ключем  до  постановки навчальних  завдань,  їх  мотивації  з  урахуванням  особливостей  кожного  учня.

Основою процесу навчання є сприйняття — результат  роботи  органів  чуття.

Сприймаючи, людина не лише дивиться, а іноді придивляється і прислухається.  У процесі  сприйняття людина розпізнає предмети, виділяє  їхні  істотні  ознаки,  зараховує  до  певного  класу.

Можна  запропонувати  таке  завдання:

• з ряду  предметів  (низки  понять) виключити  зайвий,  який  не  відповідає  загальній ознаці  інших  предметів  (понять);
• доповнити  ряд  чисел,  визначивши  ознаку, за  якою  він  побудований.

Важливим  чинником  процесу  навчання є пам’ять. Важливо визначити,  який з видів пам’яті переважає в кожного учня (слухова, зорова  або  моторна).

• Учням  читають  послідовність одно- і двоцифрових чисел, яка складається з 3–5 чисел, і впродовж однієї хвилини вони на слух відтворюють  цю  послідовність.  Аналогічно демонструють  таблицю  з послідовністю  чисел  або  зображенням  геометричних  фігур, і  через  деякий  час  учні  повинні  відтворити  її  (при  цьому  можливе  використання декількох  кольорів).  Або  учням  пропонують на аркуші паперу в клітинку у квадраті  3×3  накреслити  ще декілька квадратів з вершинами в цих точках. За такої умови залучається  ще й моторна пам’ять.

Під час подібних досліджень учителя цікавлять й інтелектуальні можливості учнів, зокрема,  просторова  уява,  конструктивні  здібності.

Дослідженню  (і  водночас  розвитку)  перелічених  якостей  можуть  допомогти  такі  завдання:

• з чотирьох рівних прямокутних рівнобедрених трикутників скласти  квадрат,  трикутник;
• одним розрізом ножиць вирізати на смужці  паперу квадрат, два квадрати;
• порахувати, скільки трикутників у цій конфігурації;
• трьома розрізами розділити пиріг на 8 частин.

Краще  засвоюється  і  запам’ятовується  те, що  цікаво  учням,  що  вразило  їхню  уяву,  що досягнуто  в  результаті  напруженої  інтелектуальної  праці.  Тому  від  учнів  слід  вимагати  не механічного запам’ятовування тексту підручника, а свідомого заучування (виділення опорних пунктів, зіставлення того, що запам’ятовується, з тим,  що  вже  відомо).

Вивчивши  характеристики  тих  чи  інших психічних процесів, можна визначити для себе коло  знань,  які  випливають  з цих  характеристик  і які  необхідно  розв’язати  на  уроці.

Враховуючи  те,  що  математичні  завдання є не  лише  метою,  але  й засобом  навчання  математики,  доцільно  підбирати  на  кожен  урок систему  завдань,  яка  допомагала  б  розвитку тих  або  інших  пізнавальних  психічних  процесів  дитини.  Тобто  тут  навчання  математики  не є самоціллю.  Мета —  краще  підготувати  дитину  до  життя,  навчити  її  прийомів  пізнавальної діяльності,  внести  корективи  в деякі  психічні процеси. Саме вищеперелічені види нестандартних  уроків  можуть  допомогти  в цьому.

Форми  цих  уроків  можна  добре  узгоджувати  з матеріалом,  який  вивчається.  Доцільно збагачувати  такі  уроки  матеріалами  з біології, географії,  фізики,  історії.  Головне  — показати учням місце математики в системі знань людини,  її  вплив  на  розвиток.

Дуже важливо в кожній темі виділити основне  ядро  і знайти  можливість  у різних  варіантах,  формах  помістити  його  в кожен  урок.

Глибокий  аналіз  психо-фізіологічних  особливостей  учнів,  застосування  нетрадиційних типів уроків сприяють активізації пізнавальної діяльності  учнів,  формуванню  в  них  стійкого інтересу  до  вивчення  математики. 

 

МАТЕМАТИКА В ШКОЛАХ УКРАЇНИ       №  4–5  (412–413)  лютий  2014  р.